Перше київське помешкання Павла Тичини

Вул. Антоновича, 107.

У будинку № 107  по  вулиці Кузнечній (пізніше – Горького, тепер — Антоновича) було перше київське помешкання Павла Тичини. Саме сюди 1916 року за порадою друзів молодий Павло Тичина прийшов з проханням надати йому «куток» (тобто ліжко) для проживання. Цьому передувало кілька місяців ночівель у робочій кімнаті редакції журналу, де працював на той час Тичина.  Господиня помешкання, Катерина Папарук, не заперечувала, щоб у них тимчасово оселився молодий поет, проте, була дуже здивована, що весь його «посаг» складався лише з бандури та клуночка з книгами. Шинель служила молодому квартиранту і одягом, і ковдрою. 

Катерина Папарук була дуже прихильною до молодого хлопця, який рік тому повністю осиротів і вельми ніжно згадував про свою матір.  Пані Катерині імпонувало, що її квартирант багато читає, відвідує літературні вечірки, цікавиться музикою. Пройшов час і Павло Тичина, усвідомлюючи, що доля привела його в інтелігентну родину та відчуваючи сердечне ставлення до нього, попросив Катерину Папарук та її дочку Ліду бути першими слухачами його віршів. Таким чином квартирування іноді перетворювалося на поетичні  вечори, літературні дискусії. У сусідньому будинку розташовувалася бібліотека, і Павло Тичина іноді допізна засиджувався за книгами, які брав для читання. Тому Катерина Кузьмівна запропонувала йому зайняти окрему кімнату, що сприяло облаштуванню Тичиною творчої атмосфери у своєму мікропомешканні. 

Після вбивства українського композитора Миколи Леонтовича, Павло Тичина був серед ініціаторів створення товариства його пам’яті і, таким чином, розмови між Тичиною та Папаруками точилися не лише про літературу, а й про музику. 1920 року в приміщенні бібліотеки (у сусідньому будинку) Павло Тичина організував хор робітничої молоді, був його диригентом та ретельно підбирав репертуар. Хор провадив постійні репетиції, виступав з концертами на запрошення у різних залах Києва. Активною хористкою стала і Ліда Папарук. Пізніше цей хор майже в повному складі став основою першого хору, яким керував Григорій Верьовка.

У 1923 році Павло Тичина переїхав до Харкова, але теплі дружні стосунки з родиною Папаруків залишилися. Так, хвора сестра Павла Григоровича – Олександра – прибула на лікування до Києва і на пропозицію Катерини Папарук жила у них під час лікування. Папаруки іноді на літній відпочинок їздили в Піски, зупиняючись в родинній хаті Тичин.Коли Тичина у 1923-1934 роках приїздив з Харкова до Києва, то завжди зупинявся у Катерини Папарук.  Зараз цей будинок не зберігся.

Джерело : http://tychyna.com/kuznechna/