Вул.
Антоновича, 107.
У
будинку № 107 по вулиці Кузнечній (пізніше – Горького, тепер —
Антоновича) було перше київське помешкання Павла Тичини. Саме сюди 1916 року за
порадою друзів молодий Павло Тичина прийшов з проханням надати йому «куток»
(тобто ліжко) для проживання. Цьому передувало кілька місяців ночівель у
робочій кімнаті редакції журналу, де працював на той час Тичина.
Господиня помешкання, Катерина Папарук, не заперечувала, щоб у них
тимчасово оселився молодий поет, проте, була дуже здивована, що весь його
«посаг» складався лише з бандури та клуночка з книгами. Шинель служила молодому
квартиранту і одягом, і ковдрою.
Катерина
Папарук була дуже прихильною до молодого хлопця, який рік тому повністю
осиротів і вельми ніжно згадував про свою матір. Пані Катерині
імпонувало, що її квартирант багато читає, відвідує літературні вечірки,
цікавиться музикою. Пройшов час і Павло Тичина, усвідомлюючи, що доля привела
його в інтелігентну родину та відчуваючи сердечне ставлення до нього, попросив
Катерину Папарук та її дочку Ліду бути першими слухачами його віршів. Таким
чином квартирування іноді перетворювалося на поетичні вечори, літературні
дискусії. У сусідньому будинку розташовувалася бібліотека, і Павло Тичина іноді
допізна засиджувався за книгами, які брав для читання. Тому Катерина Кузьмівна
запропонувала йому зайняти окрему кімнату, що сприяло облаштуванню Тичиною
творчої атмосфери у своєму мікропомешканні.
Після
вбивства українського композитора Миколи Леонтовича, Павло Тичина був серед
ініціаторів створення товариства його пам’яті і, таким чином, розмови між
Тичиною та Папаруками точилися не лише про літературу, а й про музику. 1920
року в приміщенні бібліотеки (у сусідньому будинку) Павло Тичина організував
хор робітничої молоді, був його диригентом та ретельно підбирав репертуар. Хор
провадив постійні репетиції, виступав з концертами на запрошення у різних залах
Києва. Активною хористкою стала і Ліда Папарук. Пізніше цей хор майже в повному
складі став основою першого хору, яким керував Григорій Верьовка.
У
1923 році Павло Тичина переїхав до Харкова, але теплі дружні стосунки з родиною
Папаруків залишилися. Так, хвора сестра Павла Григоровича – Олександра –
прибула на лікування до Києва і на пропозицію Катерини Папарук жила у них під
час лікування. Папаруки іноді на літній відпочинок їздили в Піски, зупиняючись
в родинній хаті Тичин.Коли Тичина у 1923-1934 роках приїздив з Харкова до
Києва, то завжди зупинявся у Катерини Папарук. Зараз цей будинок не
зберігся.
Джерело :
http://tychyna.com/kuznechna/
Немає коментарів:
Дописати коментар